Диференціація загальнонародної мови

Загально народна моваЛітературна Нормована моваКодифікована літературна моваОфіційно-ділові стиліНауково-технічні стиліМова художньої літературиМова радіо, телебачення, газетНекодифіковане мовленняУсне публічне мовленняРозмовне мовленняНелітературні форми існування мовиПросторіччяСленгТериторіальні діалектиПрофесійні діалекти, соціальне арго

Існування мови на значній території призводить до її діалектної диференціації. Напрям мовознавства, який вивчає поширення діалектів на певній території та їх особливості, називається ареальною лінгвістикою.

Діалект (говір) - різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, обєднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, самосвідомості. Набором диференційних ознак на різних структурних рівнях говори протиставляються іншим говорам і літературній мові.

Структурно близькі говори входять до ширшого мовного утворення - наріччя. Найменшими одиницями територіальної диференціації є говірки, які вживаються в кількох (або одному) місті чи селі, або лише в певній місцевості).

Принципи розмежування мови і діалекту різноманітні, поряд із власне лінгвістичними критеріями, вагому роль відіграють географічні, політичні, культурологічні чинники.

Мовні особливості діалектів називаються діалектизмами. Залежно від мовного рівня, на якому вони реалізуються, розрізняють фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні діалектизми.

Внаслідок соціальної диференціації загальнонародної мови виділяються професійні діалекти, жаргон, арго.

До професійної лексики належать слова, що використовуються виключно у певній професійній сфері і лише обізнаними в цій сфері спеціалістами. Водночас слід розрізняти професіоналізми й терміни, останні є офіційно прийнятою назвою відповідного поняття.

Жаргон (сленг) - корпоративні форми спілкування, що є засобом соціального відокремлення, демонстрацією приналежності до певної соціальної групи (молодіжний сленг, армійський сленг, вузівський сленг).

Арго - мова вузької соціальної чи професійної групи, яка створюється з метою відокремлення від решти мовців, утаємничення спілкування членів цієї групи (злодійський жаргон, таємні мови бродячих ремісників, торгівців).

Просторіччя - різновид загальнонародної мови, який займає проміжне місце між діалектом і розмовним варіантом літературної мови. Просторіччя містить форми, які не є нормативними з точки зору літературної мови (згрубілі, стилістично знижені), проте вживаються в усному побутовому мовленні.

Койне - наддіалектна форма загальнонародної мови, яка слугує засобом міждіалектного спілкування на певній території (наприклад, грецьке койне, яким був написаний Новий Заповіт).

Піджини - мови, які виникають як засіб спілкування між етнічними групами, які не мають спільної мови. Формування піджинів найчастіше відбувалося в умовах колонізаторської діяльності та для обслуговування сфери торгівлі. Піджинізовані мови (піджин-інгліш, біч-ла-мар, пті-негр, брокен-інгліш, лінгва франка, кяхтинський піджин тощо) вирізняються максимально спрощеною граматичною структурою і обмеженим словником (до 1500 слів), у якому довільно поєднується лексика європейських і тубільних мов.

Креольські мови формуються внаслідок розвитку піджинів, які, поступово ускладнюючись, перетворюються на самостійну мову і стають рідними для переважної частини змішаного населення: креольська мова Гаїті, папяменто (Аруба), такі-такі (Суринам).

4. Літературна мова - це вища форма існування загальнонародної мови, яка вирізняється багатством і впорядкованістю своїх засобів, що надають їй певної взірцевості. Літературну мову характеризує обробленість - відбір мовних засобів на основі нормативних критеріїв; і впорядкованість - існування мовних засобів у певних системних стосунках. Літературна мова обслуговує освіту, науку, техніку, ЗМІ, розмовне мовлення. Норма літературної мови формується як результат сукупної дії таких основних чинників: 1) територіального, 2) мови авторитетних письменників, 3) статистичного. Ознаки літературної мови: 1) наявність писемності; 2) унормованість (кодифікація); 3) загальноприйнятість, тобто загальнообовязковість норм; 4) поширення на всій мовній території, що зумовлює її наддіалектний характер; 5) розгалужена стилістична диференціація; 6) наявність двох різновидів - писемно-книжного та усно-розмовного.

Писемна мова регламентованіша і менш терпима до будь-яких відхилень від норми, порівняно із усною мовою, яка характеризується більшою довільністю.

Літературна мова може не бути корелятом національної мови (старословянська на теренах Київської Русі, латина - у Європі), може бути дуже відірваною від народно-розмовного варіанту (латина народна і класична, грецькі мови - кафаревуса і димотика), проте згодом перемагає, як правило, той різновид літературної мови, що має соціальну основу - як, наприклад, німецька мова у ХVI ст. витіснила латину.

Мова художньої літератури - не тотожне поняття щодо літературної мови, тому що до мови художньої літератури можуть потрапляти й діалектизми, жаргонізми або інші явища, що перебувають за межами літературної мови.

5. Соціолінгвістика - міждисциплінарна наука, яка досліджує взаємозвязки мови і суспільства, форми існування мови в залежності від їх соціальної зумовленості, функції мови в суспільстві, відображення в мові суспільних процесів.

Соціолінгвістика широко використовує соціологічні методи дослідження: тестування, анкетування, опитування, збирання мовних даних, інтервю).

Основні поняття соціолінгвістики: мовна спільнота, мовна ситуація, соціально-комунікативна система, мовна соціалізація, комунікативна компетенція, мовний код, перемикання кодів, білінгвізм, диглосія, мовна політика та інші.

Мовна ситуація - сукупність форм існування (а також стилів) однієї мови чи сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень.

Мовна політика - свідомий вплив соціально-політичних інституцій на формування мовної ситуації.

Білінгвізм (лат. bilinguis - двомовний) - здатність до оперування двома мовами; багатомовність - це полілінгвізм (мультилінгвізм).

Диглосі?я (гр. ????????? - "двомовність") - одночасне існування у суспільстві двох мов або двох різних форм однієї мови, що застосовуються в різних функціональних сферах.

Ключові слова теми:

Укр.: арго; ареальна лінгвістика; білінгвізм; диглосія; діалект; діалектизм; жаргон; койне; креольські мови; мовна політика; мовна ситуація; піджин; просторіччя; сленг; соціолінгвістика.

Рос.: арго; ареальная лингвистика; билиншвизм; диглоссия; диалект; диалектизм; жаргон; койне; креольские языки; языковая политика; языковая ситуация; пиджин; просторечие; сленг; социолингвистика.

Англ.: argot; areal linguistics; bilingualism; diglossia; dialect; dialecticism; jargon; creole languages; language politics; language situation; pidgin; common language; slang; sociolinguistics.

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >