Розділ 2. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ

Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

Як і в інших скандинавських країнах, у Норвегії частка сільського господарства в економіці скоротилася у зв'язку з розвитком обробної промисловості. У 2015 у сільському та лісовому господарстві було зайнято 5,2% працездатного населення країни, і ці галузі давали всього 2,2% загальної продукції. Природні умови Норвегії - висококошторне положення і нетривалий вегетаційний період, малородючі ґрунту, велика кількість опадів і прохолодне літо - дуже ускладнюють розвиток землеробства. В результаті вирощуються в основному кормові культури і велике значення має продукція молочного тваринництва. У 2015 оброблялося приблизно 3% всієї площі 49% сільськогосподарських земель використовувалося під сінокоси і посіви кормових культур, 38% - під посіви злаків або бобових і 11% - під пасовища. Ячмінь, овес, картопля і пшениця - головні продовольчі культури. Крім того, кожна четверта норвезька родина обробляє свою присадибну ділянку [22].

Землеробство в Норвегії - малоприбуткова галузь господарства, яка перебуває у вкрай важкому становищі, незважаючи на субсидії, що надаються для підтримки селянських господарств у віддалених місцевостях і розширення продовольчого постачання країни за рахунок внутрішніх ресурсів. Країні доводиться імпортувати більшу частина споживаного продовольства. Багато фермерів здійснюють сільськогосподарську продукцію в обсязі, достатньому тільки для задоволення сімейних потреб. Додаткові доходи дає робота в рибному або лісовому господарстві. Незважаючи на обєктивні труднощі в Норвегії істотно збільшилося виробництво пшениці, що в 2015 досягла 645 тис. т.

Сезонний відгін худоби, зокрема овець, на гірські пасовища припинився після Другої світової війни. Гірські пасовища і тимчасові поселення, що використовувалися лише кілька тижнів влітку, тепер стали не потрібні, оскільки зріс збирання кормових культур на полях навколо постійних поселень.

У сільському господарстві переважають дрібні фермерські господарства (до 10 га землі). Поширена виробничо-збутова кооперація. Провідна галузь інтенсивне тваринництво м'ясо-молочного напрямку, а також обслуговує його рослинництво (кормові трави). Розвинене вівчарство, свинарство. Обробляють зернові культури (головним чином ячмінь і овес). Сільськогосподарськими продуктами власного виробництва забезпечує себе приблизно на 40% населення.

Важливе місце в економіці займає рибальство, яке є галуззю міжнародної спеціалізації Норвегії (з експорту рибопродуктів- друге місце в світі). Вилов риби склав 2.3 млн. тонн. Важливе значення має лісництво, так як великі масиви хвойного лісу з давніх пір є джерелом добробуту країн Північної Європи.

Для сільського господарства Норвегії характерна деяка уразливість з-за складних північних кліматичних умов, тому воно потребує постійного державному фінансуванні.

Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку.

Близько 90% рибо продукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця.

Сільське господарство. Лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії придатні для обробітку. І, незважаючи на це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі сільськогосподарські продукти експортуються мало.

Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку. У той же час, значна частина овочів і фруктів, незважаючи на складні умови північної країни, вирощується норвезькими селянами.

Лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів [22].

Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є "Ношке Скут", "Боррегорд", "Петерсон", виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого.

Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів.