Форми майбутнього часу

Майбутній час має три форми вираження - аналітичну, тобто складену (буду читати, буду писати), синтетичну, тобто складну (писатиму, читатиму) і просту (напишу, прочитаю). Аналітична форма виражає дію недоконаного виду (буду співати), синтетична - недоконаного (співатиму), а проста - доконаного (заспіваю). Всі вони вказують на дію, яка відбувається після моменту мовлення.

Складна (синтетична) форма майбутнього часу (недоконаного виду) утворюється додаванням особових форм дієслова (й) няти до неозначеної форми дієслова недоконаного виду (дієслово йняти збереглося лише у вислові я не йму віри, ти не ймеш віри і т.д.).

ОсобаОднинаМножина1-азнати + му - знатимузнати + мемо = знатимемо2-азнати + меш = знатимешзнати + мете = знатимете3-язнати + ме = знатимезнати + муть = знатимуть

Тому в цій формі після т перед м завжди пишеться буква и (кінцевий голосний неозначеної форми дієслова): І шапка не горітиме (Нар.творчість); Гори нахилимо, а врожай виростимо (Нар.творчість); Де оком не доглянеш, там грішми доплатиш (Нар.творчість); Правічний шлях ковтатиме яруги. (Л. Костенко); Перлина в землі не лежатиме, а робота не чекатиме (Нар.творчість); Самі до себе прийдемо на сповідь і всі дрібниці витрусим з душі (Л. Костенко.); Голубітимуть в волоссі з пролісків вінки. (М. Костомаров.); Берегтиме народна память всіх шляхетних своїх дітей. (Є. Сверстюк.); У хмільні смеркання мавки чорноброві ждатимуть твоєї ніжності й любові. (В. Симоненко.); Нестиму вінець той, що сама положила на себе. (Леся Українка.); Усе життя ітимеш через терни. (Н. Тихий.); Хто влітку в тіні лежатиме, той худоби не матиме (Нар.творчість).

Складена (аналітична) форма майбутнього часу (недоконаного виду) утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з неозначеною формою дієслова недоконаного виду.

ОсобаОднинаМножина1-абуду знатибудемо знати2-абудеш знатибудете знати3-ябуде знатибудуть знатиПри відмінюванні дієслів складеної форми майбутнього часу змінюється за особами лише дієслово бути: Не будемо бруднити руки (Народна творчість); Буду до півночі думати про море (А. Качан.); Голу кістку й ворона не буде дзьобати (Народна творчість); Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі (О. Лупій.); Спинюся я і довго буду слухать, як ходить серпень по землі моїй (Л. Костенко.); По світі широкому буде та пісня літати, а з нею надія кохана (Леся Українка.); Будуть солодко віять минулим білі яблуні в нашім саду (В. Сосюра.); І буде спати щастя, мов царівна, що на скляній горі знайшла труну (Леся Українка.).

Складна і складена форми майбутнього часу мають однакове значення. їх нерідко вживають упереміш, аби уникнути одноманітності: Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму-тебе (В. Симоненко); Будеш ходити над річкою, в темну дивитись глибінь. (Б. Олександрів.); Я в полі буду сам стояти, шаблі ворожі відбивати. (Олександр Олесь.).

Дієслова майбутнього часу означають:

конкретну поодиноку дію: приготую сніданок, напишу оголошення, куплю книгу, будемо готувати концерт, будемо копати траншею,

повторювану дію: будемо зустрічатися, будемо обніматися, вихвалятимемося, виглядатиму, плакатиму, радітиму.

У переносному плані майбутній час може вживатися:

у значенні теперішнього, напр.: Герой помре, а слава його живе (помре = помирає); А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне, хоч скачи у воду, кажуть парубки (Нар. творчість) (усміхнеться = усміхається, гляне = дивиться);

у значенні минулого часу з дієсловами було, бувало, наприклад: Було скажу йому кілька слів; Було напишу їй; Було нагадаю їй про батька; Бувало сяду на греблі й ловлю рибу; Бувало піду до школи та й дивлюся, як діти вчаться.

простий майбутній час у значенні минулого:

  • а) коли розповідь ведеться у формі теперішнього часу, що виражає повторювану минулу дію: Минаю я, було, долини й гори, і моря гучного непевнії простори, чужі краї обступлять навкруги, захопить ніч; на горах чорні тіні, на морі хвилі, тумани в долині здаються наче вороги.
  • б) при потребі виразити звичайну і часто повторювану діє: То стара жінка прийде, розважить, то дівчата прибіжать, нащебечуть.
  • в) для передачі раптової дії, що відбувалась у минулому: Пішов, забравсь у ліс та як заплаче.

у значенні минулого часу з відтінком раптовості: Слухає-слухає, а потім як заспіває; Тихо-тихо, а потім як загуде за вікном.

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >